Проповідь на 11-ту неділю після Св. Духа

 Дорогі Брати і Сестри! В нинішній Євангелії Святий євангеліст Матвій наводить нам науку Христа-Спасителя: "Один цар, - каже Христос, - захотів розчислитися зі своїми слугами. Прикликав першого, якому дав десять талантів, і звелів повернути ці гроші. А що цей слуга не міг віддати грошей, цар звелів кинути його до в`язниці, а потім продав його з дружиною і ввесь його маєток. Слуга впав на коліна й просив помилування, і цар все йому подарував. Але той же слуга, вийшовши від царя, зустрів свого приятеля, який був йому винен всього сто динарів (біля п`ятдесяти доларів -порівняно маленька сума). Проте цей слуга наказав заарештувати свого приятеля і тримати його, поки не поверне усього боргу. Довідавшись про це, цар звелів схопити недоброго слугу, зганьбив його і віддав на муки, аж поки не поверне свого боргу. Таким царем є Господь Бог, а ми -боржники Його!

Як цей євангельський цар простив своєму слузі і змилосердився над ним, так і нас навчає цією притчею Ісус Христос, що ми повинні бути милосердні і прощати нашим ближнім всі кривди й борги. Прощення образ - це не така вже маловажлива річ, як це комусь може здаватися. Христос виразно навчає нас, що якщо ми будемо прощати ближнім провини й образи, то й Господь простить нам наші гріхи. "Коли ви не простите кожен своєму братові від щирого серця його провини, то так і вам учинить Отець Небесний". Тому-то треба відкинути спокусу -гніву й помсти.

Радо прощаймо своїм ближнім їхні провини, а за це Господь простить нам нсзмірно більше. Бо людяність і милосердя - це справді шляхетні квіти, що мусять бути окрасою кожної християнської душі. Ще більше: це не тільки прекрасні квіти, але радше китиця чудових рож - джерело благородних чеснот.
..."І, вхопивши, душив його, кажучи: "Віддай, що ти винен!" (Мт. 18, 28)

Людяність і милосердя ушляхетнюють душу людини, виносять її понад людську буденну гризню та ведуть її у світлі простори Божого Царства. Не знав світ цих благородних чеснот до приходу Спаситсля - і в тьмі беззаконня коротав він своє нужденне життя, кермуючись низькою нелюдяністю, пімстою й жорстокістю. Спаситсль перший приніс ці чесноти з Неба: прийшов і почав закликати: "Учіться від Мене, бо Я лагідний!" (Мт. 11, 29). А що Він навчав словом, тс потверджував і ділом. Ціле життя Божого Сина - це одне безперервне пасмо людяности, це один могутній похід милосердя. Немає сумніву, що Христос-Спаситель - це найкращий зразок людяности та милосердя.

Його серце-то вічний вогонь Божої любови, лагідности й доброти, - вогонь, яким Він хоче запалити цілий світ. "Я прийшов вогонь кинути на землю, - каже Месія, - і хочу, щоб він ще більше розгорівся". (Лука, 12, 49). Таким саме вогнем людяности й милосердя мусять розгорітися наші серця, бо це наша єдина й найуспішніша зброя в боротьбі проти диявольської злоби світу, цс єдиний спосіб усунути ненависть, ворожнечу, гризню і мстивість поміж людьми, щоб прищепити чинну любов до ближнього, згідливість і добробут поміж людьми.

Як я вже згадав, Ісус Христос виразно заповів, що ми не можемо сподіватися прощення гріхів у Господа Бога, якщо не простимо ближнім: "Якщо не простите кожен своєму братові, так Отець Небесний учинить і вам". Ми свідомі цього, бо кожного дня молимось "І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим" (Мт. 6, 12).

Це значить, ми добре свідомі того, що коли ми не відпускаємо провини ближнім, то й нам не відпустить Господь гріхів наших! На жаль, люди часто забувають - чи не хочуть знати - що вони часто цілими роками живуть у гніві, прокльоні й ненависті і не хочуть перепросити один одного! Вони, мабуть, не усвідомлюють, які наслідки стягають на себе, на свою душу. Скільки то часу і грошей витрачають люди на судові процеси, навіть "за образу чести". Всього того не було б, коли б люди чинили за прикладом Ісуса Христа.

Він наказував нам: "Робіть так, як ви би хотіли, щоб люди вам робили!" (Лука 7, 12).
А що кожна людина бажає собі добра, спокою і здоров`я - не відбираймо цього від інших своєю ненавистю, злістю і мстивістю! Господь і Спас наш, Ісус Христос, закликає нині устами своїх духовних слуг до братерства, любови, до щирого єднання на грунті взаємної поваги, прощення і милосердя. Ісус завжди і всюди кликав людей усього світу до єдности Христової Церкви. На жаль, нині наші "воріженьки" нашу єдність розбивають, бо не відступають від старої римської девізи: "Поділи і запануй!" Оце й є наше горе й наше найбільше нещастя.

Боже, Боже, як нам потрібна та єдність і взаємопошана в цей критичний час боротьби за нашу Державу! О, Господи Христе, просвіти душі й відчини очі незрячим, нагадай їм, що "в єдности сила народу - Боже, нам єдність подай!" Благослови, Боже, довготерплячий і намучений нарід наш, бо Ти є Бог наш, а ми - люди Твої! Амінь.


Źródło: uaoc.net

Odsłon: 1111